Якщо назвати людину, без якої історію професійної музики повоєнного Закарпаття важко уявити, це буде Дезидерій Задор.
⠀
Піаніст, диригент, композитор, педагог, фольклорист. Але найважливіше — людина, яка допомагала створювати музичну інфраструктуру краю тоді, коли вона лише народжувалася.
⠀
У 1946 році в Ужгороді відкрили музичне училище — перший професійний музичний заклад області. Його першим директором став Задор. Того ж року почала працювати філармонія. Музична освіта й професійне концертне життя розвивалися паралельно — і Задор був залучений до обох процесів.
⠀
У 1947-му в Ужгороді з'явився штатний симфонічний оркестр. Задор став його диригентом і солістом, закладаючи традицію симфонічного виконавства в краї.
⠀
Він розумів: щоб мати професійну музику, потрібні професійні музиканти. Тому розвивав музичну освіту, викладав, формував педагогічний колектив.
⠀
Водночас Задор зберігав музичну пам'ять Закарпаття. Ще до війни здійснював фольклорні експедиції, записував народні мелодії. Його рукописний збірник містив 156 народних пісень.
⠀
Для нього професійна музика не означала відмову від місцевої традиції. Він поєднував європейську музичну школу, професійне виконавство і закарпатський фольклор.
⠀
У 1954 році Задор став художнім керівником філармонії й залишався на цій посаді до 1963-го. Освіта, оркестр, концертна діяльність, композиторська творчість і фольклористика — усе це він сприймав як частини одного процесу.
⠀
Є в його історії й непроста сторінка. У 1949 році Задора звільнили з посади директора училища через звинувачення в недостатній ідеологічній роботі, зокрема через інтерес до європейської музики. Це багато говорить про епоху, в якій розвивалася наша філармонія.
⠀
У 1963-му Задор переїхав до Львова, але зв'язок із Закарпаттям не перервався.
⠀
Сьогодні його ім'я носить Ужгородський музичний фаховий коледж.
⠀
І, мабуть, саме це найкраще пояснює масштаб його внеску.
⠀
Він залишив після себе не лише твори. Він залишив школу. А школа — це вже покоління музикантів, які продовжують звучати.
